0 товар(ов) - 0.00 грн.

Последние товары в заказе

Ваша корзина покупок пуста.
Сравнить 0 товар(ов)
У вас нет товаров для сравнения.
  1. Главная
  2. Амарил 4мг №30 таблетки
Амарил 4мг №30 таблетки

Амарил 4мг №30 таблетки

230.00 грн.

Есть в наличии

Aventis Pharma Deutschland (Германия)

QR Code:

Подробности

АМАРИЛ

(AMARYL)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: глімепірид;

основні фізико-хімічні властивості: Амарил 2 мг зеленуваті, довгасті таблетки, біпланарні з лінією розлома на кожному боці; верхній штамп:NMM/логотип компанії; нижній штамп: логотип компанії/ NMM;

Амарил 3 мг світло-жовті, довгасті таблетки, біпланарні з лінією розлома на кожному боці; верхній штамп:NMN/логотип компанії; нижній штамп: логотип компанії/ NMN;

Амарил 4 мг світло-блакитні, довгасті таблетки, біпланарні з лінією розлома на кожному боці; верхній штамп:NMО/логотип компанії; нижній штамп: логотип компанії/ NMО;

Амарил 6 мг оранжеві, довгасті таблетки, біпланарні з лінією розлома на кожному боці; верхній штамп:NMR/логотип компанії; нижній штамп: логотип компанії/ NMR;

склад:

1 таблетка Амарил 2 мг містить 2мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон 25000, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172), індиго кармін алюмінієвий лак (Е 132);

1 таблетка Амарил 3 мг містить 3мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон 25000, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172);

1 таблетка Амарил 4 мг містить 4мг глімепіриду;

допоможні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон 25000, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індиго кармін алюмінієвий лак (Е 132);

1 таблетка Амарил 6 мг містить 6мг глімепіриду;

допоможні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон 25000, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, сансет жовтий FCF алюмінієвий лак (Е 110).

Форма випуску. таблетки.

Фармакотерапевтична група. протидіабетичні засоби. Пероральнігіпоглікемізуючі засоби. Код АТС А 10В В 12.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. глімепірид - активна речовина Амарилу являє собою пероральний гіпоглікемізуючийпрепарат похідне сульфанілсечовини. Стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, збільшує вивільнення інсуліну, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну.

Фармакокінетика. Глімепірид має абсолютнубіодоступність. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Максимальні концентрації препарату в сироватці крові (C max) досягаються приблизно через 2,5 години. Після прийому препарата внутрішньо багатократно в добовій дозі 4 мг встановлюється концентрація 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозоюта Cmax, а також між дозою та AUC (площа під кривою “концентрація час”). Дляглімепіриду характерні дуже низький обўєм розподілу (близько 8,8 л), що приблизно дорівнює обўєму розподілу альбуміну, високий ступінь звўязування збілками плазми (понад 99%) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Періоднапів виведення складає 5 - 8 годин. Після прийому високих доз періоднапів виведення збільшується.

Після однократного прийому внутрішньо глімепіриду, міченого радіо активним ізотопом, 58% радіо активної речовини виявлялось у сечіта 35% - в фекаліях. Незмінена речовина в сечі не виявлялась. В сечі та фекаліях ідентифікували два метаболіти які найбільш імовірно є наслідком печінкового метаболізму (основним ензимом є СYP2C9): гідрокси-похідну ікарбокси-похідну. Після перорального призначення глімепіриду термінальні періоди півжиття цих метаболітів становили відповідно 3-6 і 5-6 годин.

Інформація щодо використання Амарилу при нирковій недостатності обмежена. Пацієнти з порушеною функцією нирок можуть бути більш чутливими до глюкозознижуючого ефекту Амарилу .

У пацієнтів з нирковою недостатністю при низькому кліренсі креатині ну (менше 27,4 мл/хв) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, імовірно, внаслідок більш швидкої елімінації через знижене зв"язування збілками. Порушується ниркова елімінація двох метаболітів. При кліренсікреатині ну менше 22 мл/хв адекватний контроль рівнів глюкози можливий при дозуванні лише 1 мг на добу.

В експериментальних дослідженнях встановлено, що глімепіридвиділяється з грудним молоком.

Невідомо, чи виводиться глімепірид під час діалізу.

Показання для застосування. інсулінонезалежний цукровий діабет II типу, якщо рівень цукру в крові не можна адекватно підтримувати лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Спосіб застосування та дози. дози Амарилу визначаються бажаним рівнем цукру в крові. Амарил слід приймати в призначених дозах і в певний час. Помилки в застосуванні препарату, наприклад пропуск прийому дози через забудьку ватість, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому більш високої дози. Лікар і хворий повинні заздалегідь обговорити заходи, до яких слід вдаватися у випадку таких помилок або ситуацій, коли прийом чергової дози препарату у встановлений час є неможливим. Хворий повинен негайно інформувати лікаря у випадку прийому надто високої дози препарату. Початкова та підтримуюча дози визначаються лікарем на основі результатів рівнів цукру в крові та сечі.

Регулярне спостереження за вмістом цукру в крові тасечі допомагає також виявленню первинної або вторинної резистентності до препарату.

Початкова доза та підбір дози. Починають лікування зазвичай з призначення дорослим 1 мг (1/2 таблетки по 2 мг) Амарилу 1раз на добу. За необхідності добова доза може бути підвищена. Будь-яке підвищення дози можно проводити під контролем рівня цукру в крові, поступово (звичайно, з інтервалами в 1-2 тижні) і за такою схемою: 1 мг 2 мг 3 мг 4мг 6 мг і (у виняткових випадках) 8 мг.

Діапазон добових доз для хворих з добре компенсованим цукровим діабетом. Діапазон добових доз для хворих з добре компенсованим цукровим діабетом звичайно становить від 1 мг до 4 мг Амарилу . Лише в окремих хворих задовільний цукрознижуючий ефект досягається призначенням добових доз понад 6 мг.

Розподіл добової дози. Час ірозподіл прийому добової дози визначає лікар, з урахуванням способу життя хворого. Як правило, буває достатньо приймати добову дозу один раз на добу. Цеслід робити безпосередньо перед ситним сніданком або, якщо добова доза не була прийнята, безпосередньо перед першим прийомом ситної їжі. Дуже важливо не пропускати прийом їжі після застосування Амарилу .

Вторинна корекція дози. Увипадку компенсації цукрового діабету підвищується чутливість до інсуліну. Узвўязку з цим у процесі лікування може знизитися потреба в глімепіриді. Для уникнення розвитку гіпоглікемії рекомендується тимчасово зменшити дозу або відмінити Амарил . Корекція дози повинна проводитися такожпри зміні маси тіла хворого, зміні його способу життя або при виникненні інших факторів, які сприяють підвищенню схильності до розвитку гіпо- або гіперглікемії (див. розділ “Особливості застосування").

Тривалість лікування. Якправило, лікування Амарилом є тривалим.

Переведення хворого з іншого пероральногопротидіабетичного препарату на Амарил . Не існує точного співвідношення між дозами Амарилу та інших пероральнихцукрознижуючих препаратів. При заміні інших препаратів на Амарил початкова добова доза останнього повинна становити 1 мг (навіть у тому випадку, якщо хворого переводять на Амарил з максимальної дози іншого перорального цукрознижуючого препарату). Будь-яке підвищення дози Амарилу слід проводити відповідно до рекомендацій, які наведені вище в розділі “Початкова доза та підбір дози”. Необхідно брати до уваги ступінь ефекту та тривалість застосування попереднього цукрознижуючого засобу. Може виникнути необхідність у тимчасовому припиненні лікування з метою уникнення адитивного ефекту (ефекту накопичення), що підвищує ризик розвитку гіпоглікемії.

Амарил таблетки приймають не розжовуючи, з достатньою кількістю (приблизно 0,5 склянки) рідини.

Побічна дія. виходячи з досвіду застосування Амарилу та інших похідних сульфанілсечовини, необхідно враховувати можливість виникнення наступних побічних дій препарату.

Гіпоглікемія. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, “вовчий” апетит, нудота, блювання, апатія, сонливість, порушення сну, тривожність, агресивність, порушення концентрації уваги, зниження пильності та реакції, депресія, сплутаність свідомості, порушення мовлення, афазія, порушення зору, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, безпорадність, втрата самоконтролю, делірій, судоми центрального генезу, сонливість і втрата свідомості аж до коми, поверхневе дихання та брадикардія. Крім того, можуть мати місце адренергічні реакції: упрівання, відчуття тривоги, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, напад стенокардії тааритмії серця.

Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Всі перераховані симптоми майже завжди зникають після нормалізації глікемічного стану.

Очі. Під час лікування (особливо на його початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, зумовлені зміною рівня цукрув крові.

Травний тракт. Іноді можуть спостерігатися такі шлунково-кишкові реакції, як нудота, блювання, відчуття тиску або переповнення в епігастрії, біль у животі та діарея; в окремих випадках можливо підвищення активності ферментів печінки та порушення функції печінки (холестаз і жовтуха), а також гепатит, який може призводити до печінкової недостатності.

Кров. Можуть спостерігатися тяжкі порушення картини крові. Рідко можлива тромбоцит опенія і, у виняткових випадках, лейкоцитопенія, гемолітична анемія або еритроцитопенія, гранулоцит опенія, агранулоцит оз і панцитопенія (внаслідок мієлосупресії).

Інші побічні дії. Іноді можуть мати місце алергічні або псевдо алергічні реакції, наприклад свербіж, кропивўянка абовисипи. Такі реакції бувають, як правило, помірними, але можуть прогресувати, супроводжуючись диспное та падінням артеріального тиску аж до шоку. При виникненні кропивўянки слід негайно звернутися до лікаря.

У виняткових випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти: алергічний васкуліт, гіпер чутливість шкіри до дії світла та зниження рівня натрію в сироватці крові.

Протипоказання. Амарил не призначений для лікування інсулінозалежного цукрового діабету I типу, діабетичного кето ацидозу, діб етичної прекоми та коми. Амарил не можна призначати хворим з гіперчутливістю до глімепіриду або до будь якого допоміжного інгредієнта, що входить до складу препарату, до похідних сульфанілсечовини абоінших сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіпер чутливості).

Застосування під час вагітності та в період лактації.

Хворі жінки повинні інформувати свого лікаря про заплановану вагітність.

Для уникнення шкідливого впливу на дитину Амарил не слід призначати вагітним жінкам: хвора повинна бути переведена на інсулін.

Одержання глімепіриду разом із грудним молоком матері-годувальниці може бути шкідливим для дитини. Хвора повинна застосовувати інсулін або повністю відмовитися від годування груддю.

Передозування.

Гостре передозування, а також тривале лікування надто високою дозою глімепіриду можуть призвести до тяжкої, життєво небезпечноїгіпоглікемії.

Гіпоглікемія може супроводжуватись головним болем,“вовчим” апетитом, нудотою, блюванням, апатією, сонливістю, порушенням сну, тривожністю, агресивністю, порушенням концентрації уваги, зниженням пильності та реакції, депресією, сплутаністю свідомості, порушенням мовлення, афазією, порушенням зору, тремором, парезами, порушенням чутливості, запамороченням, безпорадністю, втратою самоконтролю, делірієм, судомами центрального генезу, сонливістю і втратою свідомості аж до коми, поверхневим диханням і брадикардією. Крім того, можуть мати місце такі адренергічні реакції, якупрівання, відчуття тривоги, тахікардія, відчуття серцебиття, напад стенокардії та серцеві аритмії.

При виникненні симптомів гіпоглікемії пацієнт повинен негайно прийняти цукор, якщо можливо, у формі глюкози.

Дуже важливо здійснювати ретельне спостереження безпосередньо до того моменту, коли лікар впевниться, що стан хворого поза небезпекою. Слід пам"ятати про можливість відновлення гіпоглікемії після початкового поліпшення стану.

Лікування: корекція дієти; призначення глюкози внутрішньо або внутрішньо венно. В тяжких випадках пацієнта госпіталізують і призначають інфузійну терапію концент